туди, де феї...

Є  люди, які щоранку роблять зарядку чи медитують, п"ють каву або зелений чай, тобто, багато людей таке роблять зранку, але існують певні ритуали "щоб прокинутись". Щось таке зробити,  що налаштує на денну активність. Мене налаштовує писання. Це  для мене  зелений чай і медитація, і руханка вкупі з йогою . Якщо я не пишу зранку - я, по суті, не живу. І знаю ж, знаю, що найкращий антидепресант для мене - писати, але ж про це треба нагадувати собі кожного ранку, а не вночі, в дрімоті. Ото як засинаю, кажу собі, зранку напишу про перше і друге. І приходить ранок, клопоти-турботи-думки сумні-думки нерадісні-інтернет... всього багато у моїх ранках, а часу для себе - обмаль.
Надворі хмурно і дощ. А ми з Мефодцем маємо рушати на дитяче свято з клоуном.І жодні метеоцентри про дощ не писали.
Свято недалеко, через дорогу, і от вам ранковий клопіт: що вдягнути? Планували одне, а як стане холодно? Поки писала, в голові щось клац - і з натхнення перескочила у клопоти. оці дрібниці, насправді якісь блокувальники творчо їенергії, подумаєш про побут,і все, мить, і я в ролі  "фрау Марта - гарна господиня", в блакитному фартушку.А я хочу туди, де феї...