Чай з суницями

А назавтра Мефодя захворів. Якась інфекція з високою температурою. Швидку викликали, торбу з речами для лікарні приготували, так і прожили день. По обіді прийшов наш улюблений дідуньо-лікар, а що температуру у Мефоді вже збили, то почалась світська бесіда :  чи садили ви цього року бараболю,  скільки мішків на зиму вам треба, ну і так далі.  Оце справжня вінницька розмова, трьох серйозних людей з вищою освітою, і все про бараболю.Ми в селі  щороку садимо, а дідуньо-лікар  теж сільську садибу має, але бараболю не садить - в сусідів бере, та  він  у вихідні допомогає сортувати-перебирати.

- А наша киця, - переводить тему бабуня, - в селі лишилась. Ми її так просили, а вона в дрова залізла і не вилізла.
- Я думала, що вона заснула, погода дощова, думаю, заснула Йона в хліві і не чує. А вона на дрова, і шур-р-р-р. Ми кликали, Мефодю. привели, думали, може його послухає, машину вигнали на дорогу, щоб вона не лякалась...
- Ковбасу нарізали, - доповнює мене бабуня, - і там на дровах поклали, а вона не вийшла!
- Яка принципова! - коментує дідуньо-лікар, і я розумію, що якби його право, то так би Йона і жила в дровах. Якщо вже так їй хочеться.. Дідуньо-лікар нізащо її не кликав би більше одного разу.

Але ви не переживайте, ми Йону в дровах не покинемо. Ми їй їжу передали автобусом, і добрі сусіди щодня їй в мисочку насипають, бо раптом мишка не зловиться.  А якщо вона на весняній дієті трохи схудне, то це їй тільки на користь, ветеринари мені постійно дорікають, що перегодовую тварину.