вівторок, 23 червня 2015 р.

Короткий звіт про наше «нічого»

Прилетіли лелеки. У нас лелеки якісь дивні, прилітають тоді, коли  у людей давно вже у гнізді сидять. Я так і не втямлю, чи вони зимують десь дуже далеко, чи просто безтолкові і шалаються по світах, аби не сумно було потім дітей глядіти. Сімейне питання у них теж непросте, їх часом буває троє, і ми гадаємо, хто там зайвий.
Правда, ми думали, що цього року їх не буде. Мама думала, що не буде, а я – що вони гніздяться на горбку, біля баби Гашиного городу. Я там бачила пару ще у травні.У травні! Людські лелеки у травні прилітають до свого гнізда, а не в кінці червня, як наші дорогі роздолоби.
А сьогодні бачимо – роблять обліт. Я знову подумала, шо це ті, з баби Гашиного городу, а вони поцокотіли трохи, і зникли. Тільки чутно було їх торохкотіння, а по тому торохкотінню не визначиш, на сусідній сікорі чи на горбку. А ввечері дивимось - сидить у гнізді наша лелечиха.
Тепер всі наші  дома.
Йона, бабуня, я, Мефодя і лелеки.
Всі прилетіли.
Можна сидіти на ганку і дивитись на світ. Он Йона сидить на плоті. Повернулась то задом, то передом до хати, і повністю задоволена життям.Одна маленька прикрість – бабуня не дозволяє качатись в цибулі. От де ще киці в селі повалялись-покачатись? Та не знайти кращого місця, як цибуля бабуніна, а бабуня чомусь не рада. Не вірить вона в Йонине благословіння посівів.
А он лелека по вигоні ходить. Йде собі між телятами і кіньми, і ні на кого не зважає.
А що йому до свійських тварин? Він вільний птах, один обовязок має – повертатись щороку на цю землю. І я не збагну його,мабуть, ніколи. Що за сила змушує птахів так довго і так далеко летіти? Чари рідного гнізда? Записаний в генах код? Заповіти батьків?

Може були вони колись людьми, і жили в тому давньому місці біля Жолуба, і залишилось по них тільки поле з черепками, і їхня щорічна літня проща – щоб познайомити дітей з прабатьківщиною?

Немає коментарів:

Дописати коментар