В хаті пахне
черешнями.
Ми включили
сушарку, і тепер маємо обігрівач і ароматизатор одночасно.
Ароматизатор –
ідентичний натуральному. Сушені черешні.
Як людина, яка з
дитинства жила з черешнями, скажу, що вони примхлива ягода для кулінарних витребеньок.
Найоригінальніший рецепт споживання черешень я чула від тітки Ніни. Він дуже
простий: залізти на черешню зі скибкою хліба. Кажуть, хліб з черешнями смакує
найбільше. Я зараз не згадаю, чи колись таке пробувала. Але від тітки Ніни чула, в те особливе літо
мого дитинства, коли в Лисогірці не вродили черешні. Ну, майже кінець світу. І
тітка Ніна бідкалась, що вона звикла зі скибкою хліба на черешню, а тут – хліб є,
черешень - нема.
Ще черешні смачні
в компоті. А от варення – надто солодке, як на мій смак. В нашій родині було прийнято
в черешневе варення додавати трохи вишень, десь така пропорція – відро черешень
+ бідончик вишень. Тоді варення втрачає свою солодкість, і стає неймовірно
смачним. В дитинстві – найулюбленіше.
Якщо говорити про
печиво-пиріжки, то мої кулінарні поради таки: млинці з черешнями, пісочне тісто з черешнями (і
пиріжки, і пироги закриті); і пироги з кукурудзяного борошна чи манки. Дріжджове
тісно чомусь з черешнями погано
поєднується. Там краще вишні.:)
І тепер про
таємницю сушених черешень – народні
дрібні солодкі черешні не потребують цукру. В пісочні пиріжки я їх не
підсолоджую, вони солодкі самі по собі, як ізюм. Тут вам і економія, і
натуральний продукт.
Немає коментарів:
Дописати коментар