Чай з суницями

Їхали в місто, великий переїзд, бабуня, Ганка і Мефодя. А ще - пожежна машина, робокар Поллі, швидка допомога Ембер і Тузік, собачка маленька, яка вміє трансформуватись в різні інструменти. Мефодя щоразу обіцяє тримати Тузіка "на ручках", аби тільки взяли.
Йону залишили на господарстві. Вона спочатку втекла в садок, а як ми вже все завантажили в машину - з"явилась. Йшла собі по городі,а город вже сірий, бо картоплю викопали, і тільки чорнобривці залишились, і Йона між квітами йде собі стежкою і свариться на нас. От куди ви вієтесь? І чого?
Я дивлюсь на нашу садибу: стару порепану хату, вікна на "чесному слові", і двері, які насправді ні від кого не замкнені, а так, причинені для порядку...Садок, давно пора обрізати тут і там, а це і оце - взагалі спиляти. А старі височезні ранети, посаджені моїм прадідом - чиста пародія, але куди ж ти їх подінеш, рука не підніметься, доведеться завести підйомний кран, щоб обривати яблука. Город, на якому іноді щось родить, випадково. Випадки ці трапляються щороку і стали звичкою. Квітник з посадженими ще моєю бабою павоніями. І непомітне для стороннього ока, золотисте сяйво, мов казковий золотий туман у давньому храмі, підіймається вгору над моєю землею. 
Нелогічно. Непрактично. Невигідно.
Люблю .